Як живе одеситка, яка 4 роки назад не послухала лікарів і народила п’ятірню

Подію, що сталася в Одеському обласному перинатальному центрі 24 червня 2016 року, назвали медичною сенсацією. 37-річна Оксана Кобелецька народила п’ятірню. І це не результат ЕКО. До цього моменту вона була інженером-аналітиком і перебувала у відпустці по догляду за 3-річною дочкою Алісою. Інтерес до мами п’ятірні був настільки високий, що вона вирішила створити сторінку в Інстаґрам, де чесно розповідає про себе, ділиться лайфхаками і, звичайно ж, публікує світлини малюків.

Ми зачиталися блогом мами 6 дітей, яка, за її власними словами, звикла, що на вулиці всі дивляться на сім’ю «як на цирк або парад».

Все було як у всіх: голий живіт, гель і сканер. Але коли лікар почала дивитися на екран, вона сильно змінилася на обличчя, і я не на жарт злякалася. Пам’ятаю, як вона почала вголос рахувати кількість плодів і примовляла, що за таке мені повинні подарувати будинок біля моря. Я не могла усвідомити, що це відбувається зі мною. Ми прийняли тверде рішення виношувати.

Лікарі відразу сказали, що якщо вони будуть вагою понад 900 гр, то реально буде їх виходити. Чітких прогнозів ніхто не давав, тільки хапалися за голову, скільки потрібно обладнання: дитяча реанімація в міському пологовому будинку чомусь не розрахована на стільки дітей одночасно.

На 31-му тижні довелося робити екстрений кесарів розтин. Завдяки трьом лікарям діти з’явилися буквально за декілька хвилин: Денис з вагою 1 810 грамів, Дарина — 1 190 грамів, Влад — 1 750 г, Саша — 1 250 г і Давид — 1 450 грамів. Зараз пам’ятаю, що було швидко і страшно. Сподівалася, щоб все пройшло добре. Було організовано 5 реанімаційних бригад, навіть привезли обладнання з інших лікарень. Я нормально не могла нічого розглянути: дітей миттю забирали.

Оскільки випадок був унікальним, він був відзначений міською владою: ми отримали 5-кімнатну квартиру. При народженні мер заснував грошовий фонд для нашої сім’ї, і ми його потихеньку освоюємо.

Годували дітей по 8 разів на добу, кожні 3 години, відхилення від графіка навіть на 10-15 хвилин тягнуло за собою колективні істерики і те, що потім нічого не встигаєш. Начебто тільки погодував, а вже до наступного годування треба готуватися. Моя мама і чоловік тоді дуже рятували. П’ятірня була приречена на режим з перших днів. Починаючи з лікарні, де загальний режим для всіх, я просто намагалася не збивати його. Щось зміниться, тільки коли всі п’ятеро будуть до цього готові.

До 6 місяців у них було 6-разове харчування, чітке денне гуляння і нічний сон, коли сплять всі разом. А вдень ми їх не заколисували, якщо хтось хоче не спати, то нехай грається, а якщо котресь хоче спати і ніхто не заважає, то спить. Після купання, орієнтовно о 9 годині, вони їдять, через пів години після їжі засинають.

Через пів року після народження чоловік буквально за добу зібрав і вивіз свої речі з квартири і навіть з будинку на дачі, більше не переступивши нашого порогу. До цього накопичилося стільки нюансів, що я збиралася подавати на розлучення вкінці 2015 року. Сьогодні, озираючись назад, скажу точно: народилася б одна дитина — ми би все одно розлучилися.

Мама стала моїм буфером, вона захищала від проблем, стресів і змушувала вірити, що все буде добре. Вона розповідала друзям, знайомим про нашу ситуацію, і наша квартира почала перетворюватися на штаб, куди зносили дитячі речі та збиралася інформація, до кого можна звернутися за допомогою.

Коли я дізналася, що виношую цілих дві пари однояйцевих близнюків, то думка про те, чи не буду я їх плутати і, трохи подорослішавши, чи не будуть вони цим маніпулювати, не давала мені спокою. Коли вони народилися, я зітхнула з полегшенням, бо відмінності, нехай невеликі, у них все ж є. Форма голови, обриси щік, ріст волосся — такі прикмети я старанно вишукувала.

Але досі отак з несподіванки я їх плутаю і називаю не своїми іменами. Спочатку ми навіть їм кольорові мотузочки чіпляли. Дівчаток розрізняти дуже важко, тому у Даші досі червона ниточка на ручці. Старша дочка Аліса спочатку начебто не плутала, поки її не запитали. Вона зізналася, що називає їх, як їй зручно. Конфузи бувають навіть між самими малюками: недавно Саша показувала на Дениса і стверджувала, що це Влад, а Денис там! Може, навмисне?

Візок для п’ятірні існує в природі, але я такий варіант навіть не розглядала: сидіння в ньому йдуть одне за одним. По-перше, така конструкція у двері та ліфти багатоквартирних будинків не влізе. По-друге, вага його, повірте, чимала, будь-яка ямка на дорозі стає проблемою. По-третє, якщо ви захочете поїхати на авто, то в ньому знадобиться вантажне відділення. По-четверте, у них немає спинки, що відкидається. Тобто якщо ви хочете, щоб діти там поспали, то у вас нічого не вийде. Та й якщо температура повітря у вашому регіоні падає нижче +10 °C, то дитині також буде там некомфортно.

ПРАВИЛА, ЯКІ ПОЛЕГШУЮТЬ ЖИТТЯ МАМАМ

Не зациклюватися на додатковому пранні, прибиранні та схожих речах. Я б точно загнулася, якби, коли була на грудному вигодовуванні, харчувалася тільки запеченими яблуками, голими вуглеводами, все прасувала і мила по 3 рази на день. Тож їла майже все і робила тільки необхідне, на мою думку.

Не поспішати з введенням прикорму, озираючись на загальноприйняті норми, а слухати насамперед себе. Всі норми мають свій діапазон, і головне — це готовність самих дітей. Ми почали тільки після 7 місяців — поступово, з овочів, і це дозволило відразу сформувати правильні харчові звички.

Не давати пробувати цукерки, сосиски, соки. Малюки досі цього всього не знають, не пробували, тому і не давати їм не важко.

Якщо діти не знають, що таке планшети, мультики, телефони, їх набагато легше заспокоїти і не мати істерик з приводу випрошування.

Шукайте деталі в групі Facebook