“Я зібрала останні заощадження і вирішила привоpoжити коханого останній, третій раз”

Колись я дуже любила каву. Прокидалася на світанку, щоб насолодитися її терпким і дурманним смаком в тиші, подумати про насущне або побудувати тисячі повітряних замків.

 

 

Але ось уже останні півроку я не відчуваю смаку кави, я все так само за звичкою прокидаюся з першими променями сонця, готую цей чарівний напій, який повинен мене бадьорить, тонізувати і окриляти. П’ю його маленькими, навіть дуже маленькими ковтками – і не відчуваю нічого. Іноді це дратує, іноді турбує, а найчастіше я не помічаю цього зовсім. Вкотре я думаю про те, де взяти гроші і куди їх віднести.

Ні, я не займаюся благодійністю, хоча мені дуже б хотілося. І я досить заробляю, щоб ні в чому собі не відмовляти. Але все склалося так, що мені нічого вже не потрібно. Крім нього, одного.

Познайомилися ми з ним банально – на роботі. Я – головний бухгалтер у великій компанії, а він – новий заступник директора. Стрункий, підтягнутий, красивий, гарячий, молодий.

Це був запаморочливий роман, любов з першого погляду, яка в юності пройшла повз мене. Він став моїм диханням і оманою, єдиним сенсом життя, тією високою метою, заради якої варто жити. Мені здавалося, що я – його янгол-охоронець – створена для того, щоб робити його світ яскравішим.

Коли я дивилася в його очі, я бачила своє відображення. Я читала любов в його погляді і насолоджувалася нею сповна. Мені не потрібні були слова і дотику, я і так бачила, що він мій і тільки мій.

Незабаром він зробив перший крок, я відповіла взаємністю. Через місяць переїхала до нього, і намітили дату весілля. До такої важливої події ми вирішили підготуватися грунтовно, назбирати грошей, щоб все пройшло на найвищому рівні. Нікуди поспішати, коли попереду ціле життя.

А потім прийшов біль, біль самотності. У мого коханого з’явилася інша. Він навіть не намагався це приховувати. Я в той вечір пішла назавжди в свою квартиру, яка за довгі місяці встигла мені стати чужою. В один момент я втратила здатність розрізняти кольори, все навколо здавалося мені сірим і безликим. Я не відчувала смаку страв і напоїв, улюблені колись речі стали викликати у мене огиду.

Одного вечора в моїй запаленій болем свідомості наpoдилася ця ідея. Я вирішила повернути Сергія будь-якою ціною. Я зібрала контакти найвідоміших і перевірених мaгів-екстpaсенсів міста. Їхні послуги коштували настільки дорого, що навіть я, маючи гарну конкурентну зарплату, стала сумніватися в своєму рішенні. Але що гроші, коли я втратила найдорожче – його.

За перший сеанс я віддала 1000 доларів. Симпатичній дівчині з густо підведеними стрілками на повіках я розповіла про свою біду. Вона уважно вислухала і пообіцяла допомогти. Я не знаю чому, але їй я вірила. Її називали дуже обдарованою, до неї приїжджали за допомогою навіть з інших країн. Одним своїм виглядом вона вселяла, що все буде так, як я хочу, що я довірилася потрібній людині.

Довгою низкою потягнулися ритyaли любовного привороту. Мені пояснили, що поміняти код програми людини, той самий, що визначає нашу долю, – справа дуже складна. На це потрібен час. Потрібно придушити волю людини, яку хочеш приворожити, і зробити перезапис його життя. Зовсім як у кіно, подумала я.

Кожен сеанс мaга коштував тепер 5 тисяч доларів, проводити їх потрібно було регулярно. Один пропуск – і все доводилося починати спочатку. Запис любовної програми вимагав швейцарської точності і грошей, багато грошей.

Коли в салон екстpaсенса були віднесені останні заощадження, мій світ звузився до розмірів блюдця. Існували лише троє – я, Сергій, який ігнорує мене і щасливо влаштовував своє життя з новою подругою, і мaг. Не побачивши результату після 7-го сеансу, я змінила екстpaсенса.

Тепер це був уже немолодий чоловік в дорогому костюмі з золотими запонками на сорочці. Черга до нього була розписана на багато років вперед, але мене він прийняв, просто подивившись в мої очі. Кілька вечорів я годинами блукала біля його будинку і не наважувалася увійти, поки він не вийшов до мене сам.

Історія повторилася, все було як під копірку – запис програми, точний графік коли потрібно нести черговий внесок, і нічого.

Переживання, хвилювання, хронічний недосип і проблеми на роботі відбилися на моєму здоров’ї. Я ніколи так важко не хвopіла ГPВІ. Наслідки застуди виявилися у стократ важче самої хвоpoби. Коли я нарешті переступила поріг свого робочого місця – отримала наказ про звільнення. У компанії давно ходили чутки, що я збoжeволіла через Сергійка, свою низьку працездатність я вже не могла приховати від оточуючих, у мене все валилося з рук. VIP-клієнти стали відмовлятися зі мною працювати. А Сергій тим часом одружився.

Тоді я вирішила спробувати привоpoжити коханого в останній, третій раз. Недоречно подумалося, що Бог любить трійцю. Перерахувавши свою вихідну допомогу, я прикинула, що мені вистачить всього на 5 сеансів. Останніх, доленосних, які зумовлять вже не Сергійове, а моє життя.

Я приготувала каву, забралася на широке підвіконня. Набрала номер мобільного чергового екстpaсенса, який міг би мені допомогти. На вулиці йшов літній дощ, віяло свіжістю і прохолодою. Жовтою фарбою розливався по калюжах м’яке світло ліхтарів, а десь далеко шуміли проїжджаючі машини.

«Номер що не обслуговується!». От і все. Мені навіть подзвонити більше нікому. Перед внутрішнім зором постав образ Сергія, який все далі і далі йде від мене. З очей посипалися гострі, як нoжі, сльози.

І раптом я відчула ледь вловимий, терпкий, хвилюючий аромат. Це була кава, добра кава з нотами шоколаду. З кожною секундою аромат ставав все яскравіше і відчутніше, і коли він взяв найвищу ноту, на моїх очах висохли сльози.

Весь цей час я жила думками про Сергія. Я забула про себе і про те, що я існую. Аромат кави змусив мене прокинутися, подивитися на світ широко відкритими очима. Я провела поглядом по своїй квартирі, почала розрізняти кольори колись улюблених речей. З кожною хвилиною мій світ ставав яскравіше. На столику у вітальні помітила розкладений мною віяло доларових купюр. Я зібрала гроші в акуратну стопку і поклала в гаманець. Мені терміново потрібні червоні лакові туфлі. І губна помада, і лак для нігтів. Стрімко одягнувшись, я випурхнула в дощ.

І тільки на чистому білому підвіконні залишилася забута мною чашечка чарівної кави.

РЕКЛАМА:

Джерело.

Вам також може бути цікаво...