«Не соромлюся шрамів»: історія буковинки, яка віддала частину своєї шкіри обпеченій племінниці

У 2012 році одинадцятикласниця Кельменецького ліцею Вікторія Горячко здійснила мужній вчинок: пожертвувала частиною своєї шкіри на ногах, щоби врятувати життя маленькій племінниці Діаночці.

Лікарі кажуть, якби не Вікторія, дитина могла би не вижити або залишитися калікою, йдеться у публікації “МБ”.

Сестра Вікторії Яна відволіклася буквально на хвилину – побігла глянути, чи закрита криниця на подвір’ї. У цей час її дворічна донечка зайшла до кімнати й залізла в миску з окропом. Коли мама прибігла до кімнати, дитина буквально кипіла, на ній не залишилося живого місця.

Її одразу відвезли до лікарні. Діаночка отримала опіки 50% тіла. Врятувати дитину могла лише термінова пересадка шкіри. Ніхто з родичів не підійшов на донора. І тоді віддати свою шкіру погодилася 16-річна Вікторія.

– Я дуже хотіла врятувати Діаночку. Думала, що довелося пережити маленькій дівчинці. Тому зважилася на такий крок, – зізналася Вікторія. – Хоча однокласниці відмовляли мене. Мовляв, не зможеш носити короткі спідниці і шорти, не зможеш засмагати. Та хіба це важливо? Головне, що Діаночці стало легше і вона залишилася живою. Спершу шкіру взяли з однієї ноги, але її не вистачило, тому довелося брати ще й з другої. Операції проводили під загальним наркозом, отож взагалі нічого не відчула. Та коли прийшла до тями, то ноги, на яких зрізали шкіру, почали пекти вогнем. Було відчуття, що її знімають знову і знову. Я плакала від болю. Але ж Діаночці було набагато гірше, ніж мені. Тому стиснула зуби і терпіла. Поступово рани почали затягуватися.

На випускний у ліцеї Вікторія одягнула гарну довгу сукню. Хоча зараз носить короткі спіднички та шорти.

Я не соромлюся своїх шрамів на ногах, до того ж їх не так уже й видно. Пластичні хірурги пропонували видалити їх, але я не погодилася, – каже Вікторія.

У 2013 році Вікторія стала лауреаткою національної премії “Гордість країни” у номінації “Дитяча мужність”.

“На церемонії я танцювала з відомим хореографом Костянтином Томільченком. Він сказав, що я дуже гарно танцюю. Спеціально для танцю мені пошили коротку сукню, але я не комплексувала, – пригадує Вікторія. – Премію мені вручали співак Олександр Пономарьов і дружина Арсенія Яценюка Терезія. Вона сказала, що хоче, аби її доньки були схожі на мене своїми вчинками. Нас із Діаною навіть запрошували на телепрограму про екстрасенсів”.

Вікторія – справжня красуня: струнка, усміхнена. Зізнається, що почувається щасливою, бо в неї є улюблена донечка і коханий чоловік.

– Я цілком задоволена своїм життям, – запевнила молода жінка. – Зараз проживаю у Чернівцях. Закінчила ЧНУ за спеціальністю “Облік і оподаткування”, працюю. Моїй донечці Ксенії три рочки, вона ходить у садочок. Правда, з її батьком ми розлучилися, але в мене є чоловік, якого кохаю. Його дуже вразила моя історія.

Про те, що було вісім років тому, нагадують лише шрами на ногах Вікторії. Але дивлячись на них, жінка не згадую про біль, а думає про Діаночку, яка радіє життю.

Діаночці уже десять років. Незважаючи на пережите, вона весела та життєрадісна дівчинка, має багато друзів. Любить співати, танцювати, фотографуватися. У неї гарне довге волосся – майже до пояса. Носить його розпущеним, щоби прикрити шрами на спині. Але дівчинка росте, пересаджена шкіра розтягується.

“Потрібно знову робити операцію, – зітхає Вікторія. – Необхідно їхати до Києва в Інститут хірургії і трансплантації імені Шалімова. У сестри четверо дітей, не вистачає коштів на поїздку. Сподіваємося на допомогу добрих людей. До того ж Діаночці потрібна постійна реабілітація, відновлювальні процедури. Та найголовніше, що вона жива. Коли приїжджаємо в село, то не можу натішитися, дивлячись, як вони граються з нашою Ксенею. Таке враження, що вони обидві мої донечки…”.

Шукайте деталі в групі Facebook