facebook

Поки дружина на заробітках, цей альфонс її прикраси коханці дарує. Але Янка його провчить

Янка завжди була невгамовною дівкою. Веселою. Не вміла «завивати в папірчик» свої думки. І їй не щастило в коханні. Шлюб з Володимиром розлетівся в друзки. Чоловік пішов «наліво». Потім перепрошував. Зради Янка не пробачила.

 

 

Від п’ятирічного подружнього життя залишилася Наталка. Малу кликали Наткою. Натка – стовідсоткова копія екс-благовірного. Коли донька капризувала, Янка своєрідно заспокоювала її:

– Влодзько, зачини писка, бо розлучуся з тобою, як з твоїм колишнім татом.

Підтримай нашу сторінку в Facebook.

Коли Янка пришпилювала малій Володьчине ім’я, це означало, що вона злиться. Натка змирилася зі своїм неформальним йменням. Тобто, вона на нього не реагувала, або ще не тямила маминих приколів.

– Яно, де ж твоя інтелігентність? – з іронією запитувала подруга Катя. – Не називай Натку Влодзькою. Так можна приклеїти на все життя дитині чуже ім’я.

В Янки вища гуманітарна освіта, купа закінчених курсів і прочитаних серйозних книг.

– Ха! – улюблений Янчин вигук звучав завжди виклично-екстравагантно. Це означало її безапеляційну правоту.

Янка зібралася заміж вдруге. Але до загсу не дійшла. Причина до безглуздості банальна. На таке здатна тільки Янка.

Заяву зі своїм Толькою несла перед обідом.

– Только, давай щось перекусимо, – запропонувала майбутня наречена, ласо глянувши у бік пристойної кав’ярні.

– Ти що! – запротестував обранець. – Треба встигнути до обіду. У мене безліч справ.

Толька був педантом. Янка – навпаки.

– Я хочу їсти! – Янка пришпилила Тольку до бруківки своїми величезними каштановими очиськами. – Ну!

Він відповів щось на кшталт: «Не нукай, поки не впрягла». Дотепне «зауваження» Толькові обійшлося дорого.

– Ха! – видала своє улюблене Янка. – Іди на всі чотири боки!

Толька отетерів. А Янка, круто розвернувшись, недбало кинула на прощання:

– Згинь назавжди!

Розмов на тему Тольки Янка не любила. Вона взагалі не любила, коли їй лізли в душу. Якщо хотіла – розповідала сама.

Якось за горнятком кави Яна запитала в Каті:

– Ти віриш у гени?

– Тобто?

– Добре і зле передається людям через гени. Я про Тольку. Він cпивaється. Виявляється, його батько і дядько також дружать із зeлeним змiєм. Як добре, що мені забурчало в животі, коли ми несли заяву. Це було попередження.

На цьому тема Тольки вичерпалася назавжди.

Недавно Янка ейфорійним голосом повідомила Каті:

– Мушу тебе познайомити з чоловіком моєї мрії.

«Чоловік мрії» звучало у виконанні Янки, наче, «я нині зустрічала крокодилів з вирію».

– Словом, так, – продовжувала Янка, – вигляд він має нормальний. Пробач, що раніше не розповідала про наші зустрічі. Це не важливо. Тепер сама побачиш і оціниш. Але ти повинна з’явитися без попередження, як сніг на голову. Придумай щось. Домовилися?

Відмовити подрузі було неможливо. Та й цікаво, зрештою.

Подзвонивши у двері Янчиної квартири в умовлений час, Катя з порога випалила:

– Привіт! Ой, у тебе гість. А я хотіла міксера позичити. Торта буду пекти.

Янка мало не впала зі сміху. Катя за своє життя не те, що торта не спекла, а й навіть скромної палянички. І подібна «крамольна» думка в голову не навідувалася.

– Заходь. Cпершу – кава, потім – міксер.

За столом зі смачними наїдками і пляшкою вишуканого вина красувався чоловік Катиної знайомої, яка роками гарує на закордонних заробітках.

Янка почала представляти Катю «чоловікові мрії»:

– Знайомся, це моя найкраща подруга. Вона

– Далі не треба, – безцеремонно перебила Катя. – Правда, Вікторе? Як дружина? Коли повернеться із заробітків? І чи варто повертатися?

– Яка дружина? Ви знайомі?

Катя, мабуть, уперше за часи їхньої дружби побачила Янку такою розгубленою.

Вікторове обличчя набрало кумачевого кольору, а дар мови пропав.

– Це не тобі, це йому треба міксера! Міксером! – оговтавшись, випалила Янка, грізно глянувши на невдаху-залицяльника.

– Яно, не дурій. Я все поясню. Я ж – мужчина.

– Ану, марш звідси! Який ти мужчина?! Кіт марцьовий!

– Катю, – кинув благально на ходу Віктор, – ти моїй нічого не кажи. Роботи не маю. А тут ще.

– Що? Дружина позбавить субсидії і місця проживання? – з’язвила Янка.

Коли за Віктором зачинилися двері, Янка з Катею розсміялися.

– Третя спроба! І невдало! Ось тобі й маєш! – іронізувала сама над собою Янка. – Мабуть, таких «холостяків» у нашому місті багато. А він мені нині персня подарував. Гарного, з камінчиком бузковим. Ніде такого не бачила. Зраділа. Думала.

– Цей перстень «ніде такого не бачила» – його шлюбний подарунок дружині. До речі, також Катериною звати. Не хотіла з собою коштовностей брати. Треба буде якось повернути. Такі подарунки щастя не приносять.

Янка на мить задумалася.

– Аякже, треба. Приїде і я поверну. Обов’язково!

– Янко! Це буде жорстоко!

– Ні! Справедливо! Твоя знайома повинна знати про походеньки благовірного. Цікаво, хто стане наступною «жeртвою» одруженого холостяка.

– Подумай

– Ха! – хитро стрельнула каштановими очима Янка.

Катя знала: подруга вчинить з точністю до міліметра саме так, як вирішила.

– Третя спроба – це не кінець життя, – посерйознішала Янка. – Але на душі зовсім не весняно.

– Треба вірити в диво.

– Ха! Одне диво вже було. Де ж мій фатальний міксер? Буду торта пекти. Може, хтось порядний адресою помилиться.

Автор – Ольга Чорна

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

Вам також може бути цікаво...