На Чернігівщині педагоги цькують дитину-інваліда та його батьків

Розбита голова дитини під час епілептичного нападу стала стартом для справжніх шкільних воєн, які розгорілися між подружжям вчителів і керівництвом школи села Смяч Новгород-Сіверського району. Саме таку інформацію надала, як вона сама каже, зацькована в колективі вчителька цієї школи Оксана Коротка – жителька села Пушкарі Новгород-Сіверського району, повідомляє ЧЕline.

 

 

Вона – мати трьох дітей із інвалідністю. Одна дитина навчається в четвертому класі школи, де й стався конфлікт. У цьому навчальному закладі жінка працює лише два роки – дві попередні школи, де працювала, закрили, тому й була змушена змінювати місця працевлаштування. Оксана Коротка – філолог, її чоловік також працює в цій школі – вчителем трудового навчання.

За словами вчителя, коли вона прийшла до закладу, суспільною думкою її змусили до подальшого навчання за спеціальностями олігофренопедагог і логопед, адже це було необхідно школі через те, що є діти з інвалідністю. Загалом школа в Смячі обслуговує шість сіл. Про умови роботи пані Оксана говорить без ентузіазму. «Коли почала працювати, реально був один автобус, що до шести вечора і довше розвозив усіх дітей і вчителів по домівках. Часто ламався, постійно холодний. Те саме в класах – холодні, брудні. Уявіть собі, з дітьми в години для навчання займались прибиранням класів. Про це постійно говорила тодішній директорці Ніні Шкарабурі, але апогею наш конфлікт досяг тоді, коли в моєї дитини, яку залишили на певний час без нагляду, стався епілептичний напад. Оскільки вона має незначні відхилення, однокласники почали з неї жартувати, як наслідок – напад, і дитина вдаряється головою об парту, пішла кров. Діти налякані, ніхто не допомагає. Я забігаю до класу, він не дихає, у вухах кров, напад продовжується – допомоги жодної отримати не можу. Шукаю аптечку, а замість неї знаходжу брудну вату та зеленку. Оце і все», – розповідає Оксана Коротка.

Приблизно через тиждень після цього для школи передають новий автобус і директорка ініціює збір з усіх батьків по 150 гривень на проведення заходу та прикрашання нового транспортного засобу. «Я не витримую і кажу: давайте ми ці кошти краще витратимо на нову аптечку. Мені у відповідь – не створюйте балагану. У нас до вашої дитини проблем не було. Хочете – самі купіть аптечку. Ви що, тут систему хочете поламати?» – отак мені відповіли директор і завучі. Після цього, як каже Оксана Коротка, почали встромляти палиці в колеса. Розказує, коли їздила на навчання з інклюзивної освіти, керівництво школи не подало документів щодо оплати її роботи. Як наслідок, вдалося добитися справедливості та компенсації, тільки звернувшись до обласного управління праці, що провело перевірку в школі.

Також пані Оксана розказала про такі собі «шкільні схеми», на яких навіть акцентувала увагу прокуратури. Зокрема, говорить про існування такої собі шкільної скарбнички, тобто, наприклад, вчителя з якихось причин немає і його заміняють, так от, за документами заміняє одна людина, реально – зовсім інша, яка просто наглядає за дітьми без будь-якого навчання, а гроші, які йдуть за підміну вчителя, надходять до шкільної скарбнички, звіт про витрачання грошей з якої ніхто не надає. «Наприклад, я отак заміняла, потім приходжу і кажу: «Де мої гроші?», а грошей немає. У нас навіть таке було, що вчителя фізкультури місяцями заміняла вчителька початкових класів. Заженуть дітей до залу, дадуть м’яча – вони самі граються. От і все». Заяви до прокуратури, надіслані пані Оксаною, бумерангом по ній самій поверталися до районного управління освіти, керівником якого є Світлана Біла. «Після моїх заяв збирають увесь загал вчителів та батьків і мене запрошують. І починається цькування. Світлана Біла при всіх каже: «Дивіться, наша школа буде закриватись і все це через звернення Оксани Короткої». Обливають брудом мене, чоловіка. Просто перед усіма читає мого листа до прокуратури. Просто показове знущання і демонстрація власної безкарності. Мовляв, звертайся куди хочеш, а влада тут – ми. Якби в присутніх було каміння, мене, мабуть, ним і закидали б».

Більше того, вчителька інклюзивної освіти та філолог Оксана Коротка розказує, що відбувається гноблення її дитини, четвертокласника. «Крутять вуха. При всіх називають виродком. Він має приймати багато ліків і тому на руках росте довге волосся (плаче). Я написала заяву до поліції. Там повідомили директора, вже нового – Тимофія Ковальчука, то він, за словами мого чоловіка, розіслав учнів по домівках, щоб ті сказали батькам писати скарги на мою дитину і сам потім ці скарги до поліції приніс. Звинувачують, буцімто Марк (дев’ятирічний син Оксани Короткої. – Авт.) ляскає десятикласницю по сідницях, знімає трусики з однокласниць. У мене хлопчик розумово відсталий, з інвалідністю. І на нього пишуть скарги? Коли поліція питала його, чи було таке, він сказав – так, було минулого року, хлопці старші казали – я й ляснув. Тут відбувається знущання над дитиною з інвалідністю. А вони намагаються ще й цькувати його через поліцію», – з розпачем розказує педагог Смяцької школи.

Куди звертатись і що робити, щоб припинився цей терор, уже й не знає. Узяли коментар у нинішнього директора школи Тимофія Ковальчука, який виконує обов’язки з вересня цього року і, за словами Оксани Короткої, в дружніх стосунках із колишньою директоркою. «Короткій Оксані Михайлівні треба пройти лікування. Ми вже, мабуть, будемо викликати «1+1» чи ще когось, щоб її зупинити. Її всі знають. Що я вам скажу, хвора людина. Прикривається трьома дітьми, які мають інвалідність, і все. Замість того, щоб ними займатись, здобуває в 45 років дві освіти, вештається по Чернігову. І чоловік її те саме. Про них не хочу говорити. Чоловік її такий педагог, що запис у журналі зробити не може. Приїдьте в село, вам про них багато розкажуть», – отак «педагогічно» про колегу розказав директор школи.

Керівниця освіти Новогород-Сіверщини на дзвінки не відповідає. Але якщо розказане педагогом про неї відповідає правді і триває вже кілька років, то, за прикладом Європи, до спільноти якої ми намагаємось долучитись – у відставку має піти не тільки районне керівництво, а й міністр освіти. Адже будуючи нові стандарти, розвиваючи інклюзивну освіту, приймаючи закони про булінг у відповідь, насправді, за словами педагогів, отримуємо знущання над дітьми з інвалідністю та «освітянські» князівства зі своїми порядками і правилами, де головним є не навчатись, а виживати.

РЕКЛАМА:

Джерело.

Вам також може бути цікаво...