Жорстока правда відносин…

Чиста правда
Знаєте, я якось прийшла до висновку, що природа над нами посміялася, зробивши нас абсолютно різними не тільки тілом, а й мозком.Ось, скажімо, про що думає середньостатистична дівчинка, років так до двадцяти п’яти? Це просто. Середньостатистична дівчина не хоче бути одна. Вона хоче мати коханого чоловіка, в ідеалі – сходити з цим чоловіком в РАЦС, народити йому дитину, а краще дві, і жити довго щасливою і дружною сім’єю.
Про що думає середньостатистичний хлопець, років так до двадцяти п’яти? Хоч тут і так зрозуміло, але підказую. Адже не дарма фразу «ще не нагулявся» застосовують набагато частіше саме до чоловіків.
Хлопчаки – це вітер. Ні, їм, напевно, теж хочеться мати дівчину, але краще – кілька, а вже про те, щоб сходити в РАЦС, і завести дітлахів, і мови немає.
Але проходить років п’ять. Або сім. Або десять. І все змінюється. До хлопчика раптом приходить розуміння того, що дівчата, що чергуються з калейдоскопічною частотою, це, звичайно, кумедно, але … вимагають занадто вже великих витрат – і навіть не стільки матеріальних, скільки моральних. Тому що поки ще звабити, поки пройде весь цей «доліжковий» ритуал… а в підсумку – так в підсумку все майже одне і те ж.
І адже це ж ще треба встати і когось шукати. Чого ради? Заради сексу? Смішно. Дуже смішно. Це все з віком стає і складно і ліниво. Ось тут і приходить усвідомлення того, що ця сама свобода, яку хлопчаки так бояться втратити в молодості нічого не варта.

За тридцять і вільний – йди куди хочеш. А йти, взагалі-то, особливо і нікуди. Що, справді, встати і піти в кабак, і там сидіти, пити пиво, або що там ще, і виглядати? Або на сайт знайомств? А потім умовляти її, виводити гуляти – а воно треба, воно буде того коштувати?
За тридцять і вільний – роби, що хочеш. А робити щось, виявляється, особливо нічого. Особливо вечорами. І сидить, чешеш пузо, вирячився в телевізорі і згадуєш, хто ще там в записній книжці – і або зайнята вже, або все це було вже, і більше не хочеться.
І доходить раптом до вчорашніх хлопчаків, що постільні ігри кожен раз зі свіжою пташкою – це, звичайно, непогано, але … набридло, та й пташку цю теж треба десь взяти.

А ти вже, злегка побитий життям, просто хочеш більше спати і у тебе, поки ще рідко, але вже болить десь в районі спини. І навіть не це головне – вже хочеться, щоб хтось просто зварив тобі той самий борщ, смачний, полив його сметанкою, і дивився, посміхаючись, як ти, голодний, що прийшов з морозу в теплу квартиру, сидиш і наминаєш його за обидві щоки, і до біса обридлі пельмені, давно скам’янілі в морозилці. А потім щоб хтось приніс тобі чай.
І щоб потім за тобою прибрали чашку і тарілку, і не довелося б їх мити. І справа навіть не в тарілках і не в борщі, а в тому, що хочеться прийти в квартиру, в якій хтось чекає. У квартирі, де твоя сорочки з’являється чиста і попрасована, де твоя постіль уже прибрана, і немає на підвіконні сантиметрового шару пилу.
У квартирі, де просто тепло і затишно.

І приходить раптом розуміння того, що той самий секс, за яким ти гнався, тепер регулярніший не у тебе, а у твого одруженого приятеля. Тому що тобі його, цей секс, ще треба знайти, а у приятеля – та ось він, завжди під боком. І нехай його дружина не така вже ідеальна, і зовсім не модель, і у неї з’явилися боки і животик, але вона просто поруч. І з’ясовується раптом, що одружуватися-то особливо нема на кому.
Молоденькі пташки все більше дивляться в бік таких же молодих кавалерів (які потім, “не нагулявшись», залишать їх з дітьми), та й на біса ти, старий тридцятип’ятирічний курдупель, з першими сивими волосинами, здався молодій дівчині.
Ну був би ти хоч безмірно багатий, мав би хоч джип і велике бабло …Так ні ж, ти – ну признайся! – абсолютно середньостатистичний, ходиш на роботу з дев’яти і до шести з понеділка по п’ятницю, і зарплата твоя така ж, середньостатистична. І ти розумієш: якщо заводити сім’ю, то, щоб вам прожити нормально, твоя жінка теж повинна працювати, а сам ти все якщо і потягнеш, то з великими труднощами.
Ні, молоді півники, на яких дивляться молоді дівчата-курочки, так само бідні, як і ти, але у них, у півників, є головний і незаперечний плюс: вони молоді. А ти вже не дуже. І ти починаєш придивлятися до тих дам, що вже старші. Вони теж хороші і міцні, як вино, і точно знають, як варити той самий борщ, і …
І ось тут-то чекає головна проблема. Вони, жінки старшого віку, вже занадто «в темі», щоб просто бути з тобою. Просто тому, що ти – це ти. Вони вже нажерлися цього життя, вони вже порозлучалися по першому разу і тягнуть своїх дітей, і головне – вони дуже добре розуміють вже, що сім’я – це не тільки легкість буття, а й сорочки, і шкарпетки, і пил на підвіконні; і що чоловік поруч – це ще одна турбота. А турбот, крім чоловіка, у жінки вистачає і так. Особливо якщо є діти. І вони вже не дивляться на те, який ти гарний, вони дивляться, що ти можеш дати взамін, за турботу про себе і за той самий борщ. А ти ж фактично, якщо подумати, не можеш дати нічого.

Зарплата? Не сміши. Ти – середньостатистичний, вона – теж, а тому заробляє не менше тебе (а іноді і більше), а тому від цього союзу виграєш тільки ти: себе вона і без тебе забезпечить, тільки тепер у неї буде ще більше домашніх турбот, тому що історично так вийшло робота по дому – вона завжди жіноча.
І те, що вона раніше могла відкласти на потім, або не робити зовсім, тепер доведеться робити, тому що є ж ти зі своїми борщами і сорочками, які потрібно гладити для тебе.
Секс? Смішно. Тільки вона сексуально розцвіла, і їй треба і треба, а ти – згасає потихеньку, і тепер тобі ледачому раз в тиждень – цілком достатньо для того, щоб відчувати себе спокійно.
Ти, що називається, «з руками»? А скільки в тій квартирі потрібно рук? Це ж тобі не будинок в селі. Та й правда, що «руки золоті»? Або тебе треба просити за десять раз, поки ти заб’єш той самий, горезвісний цвях? Ну признайся ж…
Чоловік в будинку, який захистить її від життєвих проблем? Ой…Вона отримає, найімовірніше, лінивця з позиками і в стареньких штанях. Ось і виходить, якщо подумати добре, що ти, одружившись, отримаєш борщ, сорочки і турботу про себе, а вона … зайву роботу в будинку і, за великим рахунком, ще одну дитину. Тільки дорослу. І вона це прекрасно розуміє. І тому придивляється до тебе набагато більше, ніж ти до неї.
«Ми вибираємо, нас вибирають, як це часто не збігається …»

Так ось – я зрозуміла, що чоловікові у віці «за тридцять» сім’я набагато більш необхідна, ніж жінці в такому ж віці.
Так, людина – істота парна, це безумовно. І всі ми хоч десь, в душі, але боїмося бути самотніми. І жінки теж бояться. Але часто тверезий погляд на потенційного «чоловіка поруч» і те, що він в житті жінка принесе, переважує цей страх. І крім того, у жінки, найчастіше, в цьому віці є діти. І вони – з нею. А у чоловіка – що?
І саме чоловіки, від самотності, найчастіше починають спиватися. І опускатися.
Ні, мова зовсім не йде про маргінальність, просто все стає якимось не особливо потрібним, та й просто не має особливого сенсу. Домагатися чогось – навіщо? Заради кого або чого?
Та й особливо доглядати за собою вже стає якось ні до чого. Поставте поруч десять середньостатистичних жінок без чоловіків, у віці близько сорока, і десять таких же середньостатистичних чоловіків без дружин – і все зрозумієте самі.

Просто так було і так завжди буде: чоловіка робить жінка. І не просто робить – саме жінки в результаті доглядають за чоловіками і саме вони, жінки, найчастіше, тримають чоловіків «на плаву».
А тому, чоловіки, просто зараз, відірвіть п’яті точки від диванів і йдіть поцілуйте дружину. Ну, ті мужики, у яких дружини є. А іншим – ну що ж, дай Бог, щоб знайшли.

Джерело.

Вам також може бути цікаво...